Президент ЄАТА 1982-1984 рр.

У Вільярі, у липні 1974 року, коли я був присутній на першому Європейському конгресі ТА, я не міг уявити, що EATA відчув таке зростання, і згодом я став одним із EATA Президенти.

Під час мого президентства ми започаткували нові комітети, визначили посадові інструкції офіцерів і найняли першого постійного адміністративного секретаря в Римі в липні 83 року, Мартіне Буссат (яка працювала, пізніше як Мартіна Юон, у EATA до 2005 р.).

Європейські національні асоціації ТА вирішили продовжити участь у ITAA та EATA. Я дуже радий, що ми досягли цієї мети завдяки спільній позиції різних членів Ради та постійній відданості спілкуванню, забезпеченню співпраці та волі до взаєморозуміння. Часті листи та телефонні дзвінки, а також особисті стосунки створювали атмосферу довіри та бажання інвестувати у взаємну співпрацю.

image017Обрання до Опікунської ради ITAA влітку 82 року стало чудовою нагодою для мене працювати над продовженням хороших відносин між ITAA та EATA, започаткований моїми попередниками.

Це було ще більш необхідно з новими проблемами навколо BOC, змінами на міжнародній арені (створення US TAA, зростання ALAT, зрілість EATA бажання організувати власні іспити) і щедре ставлення ITAA.

Зараз ми стоїмо напередодні 10-ї річниці та конгресу Вілларса. Я збираюся покинути EATA Ради, як того вимагає наш статут. Я дуже вдячний усім, хто долучився і продовжує брати участь у просуванні EATA і завдяки цій роботі імідж ТА на національній та міжнародній арені.

Текст взято зі статті в EATA Newsletter 1984